Я з Данилом вже десять років разом. Почалося з догляду, потім спільне життя, потім ваrітність та шлюб. І ось уже сім років ми чоловік та дружина. У нас із ним дві доньки погодки. Молодша цього року пішла до школи. Ми з чоловіком обоє працюємо. В нас своє житло. Машина у кожного. Данило ставиться до мене з повагою. Як до близького друга. А ось пристрасть вщухла. Іноді спалахує нестримним полум’ям, і тоді ми з ним віддаємося буянню пристрасті. Але це лише інколи. А переважно все рівне, спокійне ставлення один до одного.
Знедавна я не розумію, що зі мною відбувається. Мене нестримно тягне до молоденького офіціанта кафе Макса. Туди, до кафе, ми прийшли з подругами. Макс обслуговував столик. Тоді він і запал у моє серце. З того дня я часто приходжу до цього кафе, сідаю за столик, який обслуговує Макс, щоб мати можливість поспілкуватися з ним. Якось навіть набралася сміливості та попросила у нього номер телефону. Але так і не зателефонувала йому. Я не можу зрозуміти, яка сила, які почуття тягнуть мене до нього? Хіть? Прислухаюся до себе, коли Макс поряд.
Ні. Жодних позивів тіла немає. А в ті рідкісні моменти, коли в мене прокидається бажання, воно спрямоване на Данила. І чоловік, якимось шостим почуттям вникає в мій стан. І відразу гаряче відгукується… Значить, не хіть. Пошук “надійної гавані”? Ну яку надійність можна очікувати від студента, який живе в гуртожитку? А ось мій чоловік надійний як скеля. Перевірено часом… І не гавань. Бажання відчути кохання та ласку? Але хіба хтось може обдарувати мене більшою любов’ю, ніж дочки… Значить, і не туга за ласкою. Пошук пригод на “п’яту точку”? Помилуйте, мені вже за тридцять. Чи не малолітня дурочка. Які пригоди? То що, яка сила тягне мене до цього симпатичного хлопчика?