Мій син зараз підліток, йому 12 років. Але проблеми вже почалися, я думала, що він стане таким некерованим років в 15, але щось зарано все почалося. При чому у нас повноцінна сім’я, ми з чоловіком любимо один одного. Наш син спілкується з хлопчиками з таких же благополучних сімей. Але чому, вони своєю компанією так огидно поводяться-незрозуміло. А одного разу син зі своїми друзями навіть потрапили в історію з крадіжкою. Вкрали в магазині пару шоколадок.
Але не тому, що у них грошей не було або хтось голодував, а просто заради екстриму. Ми з батьками ледве замазали цю історію, щоб їх нікуди на облік не поставили. Батько так сильно лаявся, так кричав, син гарненько злякався. Ми думали, що після цієї історії він схаменеться, зміниться. Але ні, через два тижні він став таким же, як і раніше. Тільки без крадіжок. Батьки його друзів теж скаржаться, що ніякої управи на них знайти не можуть. Хоч завтра бери і звільняйся, щоб за сином, як за першокласником стежити. Але я не можу зараз кинути свою роботу.
Прошу маму постежити за сином, але вона теж не справляється. Каже, що бабусю він не поважає, її слова ні в що не ставить, навіть може нагрубити. Тоді прийшла на допомогу мати мого чоловіка. Я знаю, що свекруха сувора жінка, тому був впевнена, що у неї вийде провести виховну роботу. І тут свекруха пропонує мені провести екскурсію синові в дитячий будинок. Мовляв щоб він подивився, як там діти бідні живуть, може усвідомлює щось. Але я думаю, що дитячий будинок все ж не місце для екскурсій, це ж не як в цирк сходити. Але як інші варіанти втілити, я не уявляю.