Я прасувала одяг, коли у двері несподівано подзвонили. Дорогою до дверей зазирнула у спальню до сина. На щастя, той спав. «І кого могло принести до мене в такий час?» – думала я. Я відчинила двері і завмерла. Там стояв чоловік, від нього несло перегаром. Волосся злиплося на голові. Одяг у плямах від блювоти та бруду.
Він простяг до мене руки, і я з жа хом дізналася в цій людині свого kолишнього. Я поспішила зачинити двері. -Йди звідси! Кілька хвилин я намагалася заспокоїтися. Він ще кілька разів дзвонив у дзвінок, але я пригрозила, що викличу nоліцію. Коли він пішов, я знесилено осіла на підлогу. Мимоволі накотили спогади.
Шість років тому, коли я була ще ваrітна, Олексій пішов до іншої жінки. Неприємно було згадувати те, як я принижувалась, благаючи його не йти. Мені здавалося, що без нього я пропаду. Але він все одно пішов. І зараз, бачачи те, на що він перетворився, я розумію, що сам Бог мене так врятував від страաної долі. Ми з сином разом чудово живемо. Так, спочатку було нелегко, довелося докласти зусиль, щоб стати на ноги. Але поряд зі мною завжди були батьки, які надавали мені сил.