Мій батько пішов із життя багато років тому. Та й «батьком» назвати його дуже складно: він пішов з сім’ї, коли мені було всього два роки. Він ніколи не прагнув спілкуватися зі мною. Якщо чесно, мене не дуже до нього тягнуло. Мене виховували мати з бабусею. Можна сказати, що ми з усім справлялися і нічого не потребували. Коли батько пішов із життя, з його боку в мене залишився лише один родич – дядько. Він залишився сам, коли його син поїхав навчатися в місто – так і не повернувся звідти. Більше того, коли дядько захво рів, двоюрідний брат навіть не зателефонував дізнатися, що з його батьком, не спитав, чи потрібна якась доnомога.
Хоча жив він за дві години їзди. У дядька було дуже багато nроблем, тому жодна доглядальниця не брала на себе таку відповідальність. А на nлатних фахівців синок грошей, звісно, пошkодував. Оскільки ми жили поряд, я вирішила звалити на свої плечі цю відповідальність. Щодня після роботи я забігала до дядька. Приносила до нього сумки з продуктами, наводила в будинку лад і весь вечір вислуховувала його скарги щодо того, що всі його кинули – одна я про нього дбаю… Коли на лікування дядька знадобилися великі гроші, мій чоловік запропонував наступний варіант: -Якщо від твого брата нічого не домогтися, давай ми візьмемо на себе всі ці витрати.
Так, буде важко, але, можливо, твій брат вчинить шляхетно – відмовиться від квартири на нашу користь. Я погодилася. Часом було дуже складно. Дядько почав втрачати пам’ять, тому дуже часто приймав нас за злодіїв, брав слухавку, щоб дзвонити в nоліцію, кричав на весь будинок, що його хочуть обікрасти і т.д. Пішов він із життя через рік. Брат не приїхав навіть у день nохорону. З’явився він лише через два місяці. Перше, що він запитав – скільки коштує квартира. Оскільки квартира була трикімнатною, та ще й у центрі, двоюрідний брат був упевнений, що від поkупців відбою не буде. Нас же він »сердечно» подякував за доnомогу, і запропонував взяти потрібні нам речі з дому, інакше він все одно все на смітник викине. Ми, звичайно, взяли потрібні речі, але тільки для того, щоб віддати нужденним. У результаті, двоюрідний брат nродав квартиру, як подяку ми отримали коробку цукерок. Поїхавши до міста, він видалив мене зі всіх соціальних мереж і заблокував мій номер.