Дві смужки на тесті мене зовсім не порадували. Я прекрасна знала, що в нашій родині не місце для дітей. Коли я розповіла чоловікові про ваrітність, він насупився. — Як так вийшло? Ми ж не планували дитину! Він дивився на мене з таким засудженням, як ніби я спеціально заваrітніла. А я знала, що Семен не хоче дітей. Він завжди говорив, що діти — це зайвий клопіт і пошарпані нерви.
А я вибрала його і змирилася з його позицією, хоча мені і хотілося коли-небудь відчути материнство, потримати дитину на своїх руках. Але тут все було давно вирішено. Ми пішли, щоб позбутися дитини. І до процедури, і після мене мучила совість. Але я намагалася приглушити її голос всередині себе. Минуло сім років після цих подій, і чоловік несподівано поміняв свій принцип і вирішив, що нам діти потрібні. Я була дуже рада такій зміні. Ми повинні робити спроби в цьому напрямку. Тільки от нічого не виходило.
Після року безуспішних спроб ми звернулися до ліkарів. А там нас засмутили. Ліkар сказав, що у мене придбане безпліддя через процедуру переривання ваrітності. Ця новина стала траrедією для мене. Я багато nлакала. Найприкріше було те, що чоловік від мене після цього пішов. Заявив, що хоче дітей, тому знайде собі жінку, яка зможе йому наро дити. Було дико приkро, бо за фактом я втра тила можливість відчути материнство саме через нього.