Бабуся мені одного разу розповіла дуже цікаву історію, і вона засіла у мене в голові досі. Ось і вирішила нею поділитись з вами. Ще дуже давно, у їхньому селі всі чоловіки почали їхати у більші міста, бо роботи там було більше. Ось і залишилися дівчатка цього села без вибору: чоловіків було дуже мало, не було за кого вийти заміж. Але був на селі один тямущий хлопець. Вивчився в технікумі, став бухгалтером і працював на сільському місцевому підприємстві. Але дівчата не поспішали виходити за нього заміж: був він не найкрасивіший, та ще й низький, метр із кепкою.
Але його мати завжди намагалася залучити красунь села, щоб вони вийшли заміж за її сина та стали її невісткою. Однак усі почергово відмовлялися, у тому числі й Настя, матуся якої теж була згодна з матір’ю цього парубка Катериною. Донька все відмовлялася і відмовлялася, але мати настільки сильно їй щодня нагадувала і нахвалювала його , що дочка вже сама подумувала про шлюб з Олексієм. Мати Насті завжди говорила, мовляв, працюючий хлопець, не п’є, має гарну репутацію, побудував собі будинок, що ж ще треба? Не в красу чоловіка треба закохуватися.
От і Настя теж задумалася: може, мама правду говорить? І погодилася на заміжжя за Олексіїм. Все село було здивоване мовляв, як він зумів з такою красунею одружитися, а його мати і зовсім була найщасливішою: таку красуню невістку придбала! Напрочуд усіх, у них швидко збільшилася сім’я. Народилася перша дитина, Сашенька, потім друга, далі третя і так далі… До восьмої дитини… Стали найзавиднішою родиною села: чоловік працює, любить дружину, дружина свого часу з любов’ю виховує дітей, і живуть вони в гармонії та радості. І так, за кілька років, усі побачили, що й діти у них виросли дуже гарними, високими, гарними дітлахами. Після цієї історії все дівчата і почали виходити заміж, у пріоритеті ставлячи не зовнішність чоловіка, а його вчинки і характер!