Зі своєю найближчою подругою я була знайома з Інституту. Після закінчення ми не розірвали зв’язок, і продовжували дружити дуже міцно. Я педагог і викладаю Іноземні мови. Пробувала працювати в школі, але розуміла, що на зарплату вчителя я не буду жити так, як мені хочеться. Тому вирішила сконцентрувати свою увагу на репетиторстві. Ніякої реклами не робила, а лише виконувала свою роботу з усією душею. Сарафанне радіо працювало безвідмовно, тому відбою в клієнтах у мене не було.
У минулому році я стала займатися з сином подруги. – Слухай, підтягни мого сина. Ти ж знаєш, які у нас в школі вчителі. Андрій у восьмому класі, і йому скоро вступати… Я прекрасно знала скрутне становище подруги. Чоловік пішов з сім’ї, тягне вона двох дітей абсолютно одна-тому я погодилася займатися з Андрієм безкоштовно. Подруга ледве стримувала сльози, обіймала і цілувала мене і говорила, як сильно я її виручаю. У Андрія дійсно був нульовий рівень знань, тому починати довелося з алфавіту. Результати не змусили себе довго чекати. Андрій став отримувати хороші оцінки в школі, та й сама я розуміла, що прогрес хлопчика досить-таки відчутний. – Подруга, ти просто рятуєш нас-кожен раз чула я від неї.
Але недавно я почула від загальної знайомої, що моя подруга говорить всім, наскільки низький мій професійний рівень, що їй доводиться самій підтягувати сина. Типу, я ж грошей з них не беру-навіщо мені намагатися? Вирішила я все-таки поговорити з подругою. Вона спочатку відмовлялася, говорила, мовляв, знайома все наплутала, а потім зізналася: – Я спеціально відбивала у тебе клієнтів. Зрозумій мене: з Андрійка ти грошей не береш, а якби у тебе було багато клієнтів, ти б відмовилася займатися з моїм хлопчиком. Зрозуміти-то я її зрозуміла: суворий розрахунок. З Андрієм буду займатися до вступу, тільки от з подругою ніколи більше спілкуватися не буду.