Коли не стало коханої дружини, Іван сильно засумував. Спочатку він зовсім не хотів далі жити без коханої, лежав весь день і нічого не робив. Навіщо йому далі жити? Син вже дорослий, давно в місті живе, а дружина під землею. Але потім йому приснився сон, в якому покійна дружина його сварила: -Ти зовсім чи що з розуму зійшов, старий? Чого за моїм городом не слідкуєш? Ображена я на тебе, не приходь більше до мене. Сон сильно на нього вплинув, і Іван вирішив взяти себе в руки. C тих пір за городом він відмінно стежить. Коли взявся за роботу, на душі навіть легше стало.
Якось він узяв відро, щоб зібрати огірки, в процесі зауважив, що врожай зменшився. А потім він почув шурхіт в далеких кущах. Там виявився худенький хлопчина років пятнадцати. -Це ти у мене огірки хомячишь? – добродушно поцікавився Іван. А хлопчик соромливо опустив погляд. -Вибачте мене, так, це я, просто голодний… Іван одразу запросив хлопця до хати, нагодував і став розпитувати. Виявляється, хлопчина з матірю нещодавно перебралися в їх село. Жінка втекла від тирана чоловіка.
Роботи поки у неї немає, тому ледь зводять кінці з кінцями. Іван, вислухавши історію хлопця, зібрав йому великий пакет продуктів. -Скажеш матері, що заробив. Хлопець зніяковів. -Як заробив? -А я тебе найняв на роботу, будеш мені грядки поливати, а це аванс! Хлопець здивувався, але вдячно кивнув і пакет забрав. Вранці у його хвіртки з’явилася худенька, молода жінка. -Добрий день, я вас подякувати прийшла, принесла ягоди, з сином їх у лісі збираємо. Іван запросив жінку в будинок і чаєм напоїв. Марія йому дуже сподобалася, хороша вона була дівчина, але з важкою долею. Він завдяки зв’язкам у сільраді знайшов жінці роботу, став у всьому допомагати. З часом у них з сином все налагодилося.