Наконець, вихідний! Олег з друзями кожну суботу їхав на озеро. Це у них така традиція: щосуботи вони виїжджали за місто, рибалили, потім варили юшку, обговорювали ситуацію в країні, говорили про політику. А потім роз’їжджалися по домівках до наступної суботи. Ввечері, повертаючись додому, Олег знав, що дружина по суботах готує щось особливе. Ось прийде він додому, а стіл накритий, її фірмова маринована курка чекає його, він вже навіть відчував, як смачно у них вдома пахне. А після вечері поп’ють чай вони з дружиною з її смачними свіжими выпічками. Кожну суботу Іра балувала чоловіка всякими смаколиками. Олег відкрив двері, а вдома тихо, ніби нікого і немає. Пішов на кухню, а там порожньо, немає ні курки в духовці, немає ні смачних пиріжків.
Зайшов у вітальню, а там Іра лежит на дивані, очі закриті, поруч склянка з водою і якісь таb летки. -Ти знала, що я їду додому голодний! Чому нічого не приготувала?!- кричав Олег. -Можеш сам собі щось приготувати. І не кричи на мене, – тихо відповіла Іра. У неї з ранку сильнпро боліла голова, сил немає говорити, а тут він зі своїми претензіями. І замість того, щоб поцікавитися, що з дружиною, він продовжував обурюватися щодо не готової вечері. І взагалі, навіщо йому потрібна дружина, якщо він сам собі буде готувати. Іра нічого не відповіла мовчки пішла до себе в кімнату і зачинила двері.
Всю ніч вона думала про своє життя. Їй вже шістдесят років, діти доросли, роз’їхалися. Вона досі працює, повертається додому і вдома не відпочиває, починається її друга зміна: обслуговування чоловіка. Замість подяки, вона чує його незадоволене кректання, ні крапельки уваги і поваги вона від нього не отримує. І замість того, щоб хоч раз запитати, як вона, він тільки бурчить і вимагає. Заради чого вона все це терпить? Прокинувшись вранці, Іра була впевнена в подальших своїх діях. Вона вирішила поговорити з чоловіком. -Олег, ти вчора начебто обурювався, навіщо тобі дружина потрібна і погрожував розлученням? Так от, я подумала і вирішила, що ти правий. Вчора ти навіть не запитав чому я лежу. Ти мені набрид.
Я не твоя куховарка, і не твоя нянька. Я подаю на розлучення. Нас з тобою нічого не пов’язує. Квартиру ми розміняємо, і будемо жити кожен для себе. Чоловік чудово пам’ятав, що вчора наговорив їй. Олег не очікував такого повороту. Він благав її не робити цього. Він обіцяв, що зміниться, просив вибачення, казав, що виправиться. Але Іра була непохитна. Вона хотіла жити спокійно, вона втомилася від постійних закидів і від його криків. Діти підтримали її, вони весь час дорікали батька за таке ставлення до матері.