Мені 27 років. Я приїхала з села – вступати до вузу, але після закінчення вирішила не повертатися назад. Зрозуміла, що буду будувати своє життя саме в цьому місті, адже воно мені сподобалося ще в студентські роки. Зараз я працюю і думаю про покупку власного житла. Природно, таке питання не вирішується швидко, тому на даний момент житло я знімаю. Життя йшло своєю чергою, поки одного разу я не опинилася в черзі до каси супермаркету за якоюсь бабусею. Та перебирала копійки, щоб заплатити за свій убогий продуктовий набір. Я ніколи не відрізнялася завзяттям до благодійності, але ця бабуся чомусь дуже сподобалася мені: була милою, тендітною, чисто одягненою. Вирішила, що потрібно допомогти.
Сказала касиру, що заплачу за бабусю. Та довго пручалася, але я все-таки допомогла літній людині. Бабуся ще довго бажала мені здоров’я, красивого нареченого і багато діточок… Коли ми вийшли з супермаркету , калюжі вже встигли замерзнути. Вирішила довести свою добру справу до кінця – і проводити бабуся до будинку. Ми дійшли до під’їзду, і бабуся стала вмовляти мене зайти до неї на чай – інакше вона сильно засмутиться. Я погодилася. Коли ми увійшли в її квартиру, Я не могла повірити своїм очам: меблі були допотопні, але зате як чисто… Бабуся розповіла, що у неї є син, але з невісткою вона не змогла знайти спільної мови, тому молоді з’їхали.
Зараз вона намагається виживати на свою пенсію. Ми подружилися з бабусею дуже швидко. З того дня я дуже часто заходила до неї: Вона пригощала мене різними пиріжками, а я допомагала їй з прибиранням і посудом. Нещодавно до мене заїхала господиня квартири, взяла чеки за комунальні – і раптом сказала, що протягом місяця я повинна звільнити квартиру. – Це не моя справа, звичайно, але не можна обманювати старих-раптом випалила господиня. – Що, вибачте? Виявилося, та бабуся розтріпала по всьому району, що я втерлася до неї в довіру, щоб вона, в результаті, переписала на мене квартиру. Що-небудь пояснювати або виправдовуватися я не збиралася. І навіть не стала переконувати ту бабку. Зібрала свої речі і з’їхала з цього району. Ось тепер і думай, кому допомагати, а кому ні…