На початку року в нашому відділі встановили новий штат – заступник начальника відділу. До цього, на час відсутності заміняла її я. Тому, коли начальниця сказала, що планує висунути на цю посаду мене, ніякого підступу я не помітила. Навіть коли вона заявила, що призначає мені випробувальний термін у півмісяця, плануючи за цей час делегувати мені частину своїх обов’язків, я нічого не запідозрила. І все півроку чесно орала, як папа Карло. Дитину свого я бачила лише сплячим, всі турботи по будинку і догляду за дитиною взяв на себе мій чоловік. А я засиджувалася на роботі годин до дев’яти, брала роботу додому, навіть у вихідні займалася тим, що робила за начальницю її роботу.
Чоловік вже став говорити про розлучення, так як: “у нас не сім’я, а бухгалтерія якась”. Але я просила його потерпіти ще трохи, і він бурчав, але терпів. Але десять днів тому на посаду заступника начальника відділу призначили іншого. Він у нас зовсім недавно, на трудовому фронті нічим не відзначився, як і чому, начальниця призначила його своїм заступником незрозуміло. Може він відзначився на іншому фронті? Як би те ні було, я пішла з’ясовувати стосунки з начальницею. На мої претензії, начальниця сказала, що з випробуванням я впоралася на відмінно. Тут до мене претензій немає. Але тут же лицемірно додала:
– У тебе чоловік і дитина. А у заступника багато роботи. На сім’ю у тебе часу залишатися не буде. Але сім’я важливіше ніж посада. “А ці півроку тебе моя сім’я не цікавила?!” – подумала я. – “Тепер раптом згадала про неї, щоб свого протеже протягнути?!” Я покинула кабінет начальниці зовні спокійною. Я буду не я, якщо не помщуся. Начальниця адже не в курсі, скільки інформації у мене накопичилося за роки роботи. Конкуренти її у мене відірвуть з руками. А ось начальниці з її заступником, доведеться днювати і ночувати на роботі, щоб хоч якось виправить ситуацію. Мені треба тиждень, щоб привести в порядок всі ці дані і вийти на конкурентів. А потім я піду з роботи. Гучно грюкнувши дверима.