Рік тому в квартиру наді мною оселилася галаслива сімейка: чоловік з дружиною і два пацана, десяти і дванадцяти років. Нормально розмовляти, спокійно покласти ту чи іншу річ на місце вони не могли. Тому їх крик, стукіт, шум і гам над головою, чувся постійно. Особливо старалися сусіди ближче до півночі. Так ще й батьки працювали на змінних роботах, день-ніч і, іноді у них нічні зміни збігалися. Коли хлопчаки залишалися одні, вони взагалі втрачали розум. Складалося враження, що вони кидаються один в одного стільцями та іншими меблями. Я намагалася поговорити з ними. Просила поводитися тихіше.
Але позитивних зрушень не домоглася. Тоді я стала кликати поLi цію .. Приїзд наряду давав короткочасний ефект. Через день-другий і шум-гам поновлювався. Та ще матуся приходила, влаштовувала мені істерики. Погрожувала мені. Я вирішила підстрахуватися. Сама стала уважна, як би не посковзнутися на сходах і про машину свою подбала. Купила камеру, встановила на балконі і навела на свою машину. Місяць тому, вранці, виявила машину подряпаною цвяхами. Переглянула запис з камери – так і є, дітлахи сусідів зверху. Пішла до них, продемонструвала запис і уточнила: “як збиток відшкодовувати будете?”.
Сусідка відразу в крик: «ніякого збитку відшкодовувати не будемо!». Чесно кажучи, я саме такої реакції і очікувала. Тому викликала поL іцію, вони склали протокол. Відігнала свою машину в автосервіс, там мені зробили калькуляцію суми ремонту. З цими паперами я звернулася до суду. Природно, суд зобов’язав батьків вандалів відшкодувати збиток. Я знала, що моя сусідка гучна. Але те що вона ще й дура, цього я не знала. Тут же, прямо в залі суду, вона почала верещати на мене як пилорама: – Треба було тобі на голову діжку скинути і машину твою підпалити! Ось тепер, якщо зі мною, або з машиною, що – небудь трапиться, поліції навіть шукати злочинців не треба-сусіди перші кандидати.