Якось найкраща подруга Свєти, Ліда, запросила її на свій ювілей – 40 років. Жінки колись навчалися разом. Ліда вийшла заміж за хлопця із рідного міста. Все в них було добре, і грошей вистачало, Ліда залишалася такою ж доброю та великодушною, як у молоді роки. А ось у Свєти все було навпаки. Чоловік покинув її, коли їхньому синові було два роки. Працює вона на фермі – записує кількість зерна. Тому на запрошення Ліди вона відповіла: -Подруга, вибач, мені соромно в люди виходити. Я від цього сонця почорніла, як сковорідка. -Так, вистачить виrадувати.
Ти чудово виглядаєш, тож – приїжджай. Коли вони зустрілися у Ліди в домі, та сказала: -Сонце, якщо чесно, зробила з тебе красуню. Ти як модель із островів. Коли вони сиділи в ресторані, до них підійшов чоловік і спитав Свєту: -Вибачте, а звідки у вас така прекрасна засмага? -З поля. Обидва посміялися і продовжили розмовляти на тему збирання врожаю. Сергій, як виявилося, продавав техніку – і йому теж була добре знайома ця галузь. Говорили до пізнього вечора. З’ясували, що в обох життя не склалося і зійшлися на думку, що ця зустріч була не випадковою.
Через два дні біля будинку Свєти зупинилася гарна машина. З неї вийшов солідний чоловік у костюмі. Багато жителів села вийшли подивитися, кого це принесло. То був Сергій, він шукав Світлану. У цей момент задзвонив телефон. То була Ліда. -Подруге, повертайся зараз же. Сергій тебе шукає. Говорять, приїхав робити тобі пропозицію.