На десятому році нашого спільного життя Вася зібралася на заробітки. Я був категорично проти. -Не можна, щоб подружжя так довго далеко одне від одного жило, неправильно це! Але вона вперта, якщо щось собі в голову вб’є, її не перонаєш. Їй подружка красиво розписала, як швидко і легко вона розбагатіє, ось моя дурна дружина і повелася. – Ми ж непогано живемо, у нас все є! Так, машини шикарної немає, квартира однокімнатна, але харчуємося добре, одягаємося нормально.
Що тобі для щастя треба? Дочка твоя скоро до школи піде! Хто нею займатиметься? -Ти і твоя мама, Колю, ти вибач, але я все вже вирішила. Сам потім погодишся, що я мала рацію. Не було її на батьківщині півроку. Я мужик здоровий, без жінки поруч довго не потягну. Ось мене й приголубила сусідка. Софія у розлученні, дітей не має, почала носити мені свою випічку, з донькою допомагати, так і закрутився роман.
Нещодавно приїхала дружина, мало не з порога на мене накинулася: -Ах ти козел, зрадник, негідник! Мама моя мені розповіла, що ти шашні крутиш із сусідкою! Я як ні в чому не бувало плечима знизав. -Вась, ну це ти у всьому винна. Я ж тобі казав, що ти так мене на зраду підштовхнеш. Я не обіцяв тобі зберігати вірність. Не подобається мені, що вона на розлучення вирішила подати. Я особисто розлучатися не хочу.