У мене не найкраща робота, я щодня буквально змушую себе вставати з ліжка, щоби доїхати до місця, яке ненавиджу. До чого починалося все дуже добре, спокійно. У нас був інший начальник, він був доброю та веселою людиною, у нас склався дружний колектив. Але потім нашого начальника перевели до іншого відділу, разом із ним пішов один співробітник. А натомість у нас з’явився самовдоволений індик, інакше його назвати просто не можна.
Він з перших днів став поводитися огидно. Оскільки нам не вистачало четвертого співробітника, то доводилося його роботу виконувати нам понаднормово. Але нам ніхто за переробку не платив. Вийти у відпустку чи попросити ліkарняну було просто неможливо. Ми приходили хворі та втомлені, але продовжували працювати. Так за кілька місяців пішла наша третя співробітниця. Залишилася я та моя колега. На нас перейшла робота всього відділу. Тепер ми працюємо за чотирьох, а зарплата залишається такою, як за одного робітника. Повна несправедливість.
Ми поскаржилися нашому начальнику, але він здивувався, сказав, що це не його проблеми, що ми не встигаємо працювати. Плюс виписав нам штрафи за скаргу .Ми з колегою дізналися в інших відділах, що нашому начальнику просто зручно за двох привласнювати собі зарплату, тож нікоrо на допомогу він шукати не збирається. Моя колега вийшла на ліkарняний, а я працюю по мінімуму, тому що вирішила, що сама звільнюся, тільки нехай пройде цей місяць – і я сама піду.