Ми з Олексієм одружені вже п’ять років, до народження дитини у нас у сім’ї панував мир та спокій. Але немовля у нас дуже примхливе, практично не злазить з рук, я весь свій час протягом доби ним зайнята. Чоловік приходить пізно увечері. Зазвичай у мене абсолютно немає часу на приготування, і я щось готувала нашвидкуруч. Спочатку Льоша мовчав і ніяк не висловлював претензій, але останнім часом він постійно невдоволений.
Наприклад, учора прийшов після роботи, і я поклала перед ним тарілку макаронів. Він виразно подивився на мене. -Мілено, що це таке? -В якому сенсі? Вечеря. Він мовчки підвівся і викинув вміст тарілки у сміття. Від такого нах абства у мене рот залишився відкритим. -Невже не можна протягом дня щось нормальне приготувати? Хіба багато прошу? Я ж не хочу якихось складних страв, можна й щось просте, але з душею.
Розумієш? Від образи у мене сльози на очі виступили, я просто пішла і замкнулася в кімнаті. Невже він не розуміє, що мені з дитиною дуже тяжко? Коли я розповіла мамі, вона багатозначно на мене подивилася. -А я казала тобі, що він поганим чоловіком буде. Гарний тебе підтримав би в такий період! – каже вона. Я вже не знаю, що робити.