Я розуміла, що мій чоловік уже зраджував мені, коли ми ще не були в офіційному шлюбі. Але я на все заплющувала очі, вдавала, що нічого не помічаю. Як можна було пропустити червону помаду чи жіночі парфуми – я не знаю. Було таке почуття, що він мене приворожив. А я вірила його кожному слову. Коли зради стали дуже очевидними, то він приходив до мене на колінах, вибачався, казав, що усв ідомив усі помилки і більше не повторить заради мене. Я прощала йому все. Я вірила, що він зміниться. Але все було марно. Останньою краплею терпіння стала моя найкраща подруга.
Я прийшла додому раніше, думала, що встигну влаштувати чоловікові сюрприз. Але все виявилося, навпаки, це чоловік мене вразив. У кімнаті я застала його з моєю подругою. Слова зайві. Подруга схопила в оберемок речі і вибігла з квартири. А чоловік зрозумів, що виправдовуватися не вдасться. Він перейшов у напад. Почав мені говорити, що втомився від моїх істерик, мого контролю. Що сімейне життя йому взагалі не подобається. Так він пішов. Як потім з’ясувалося, він став жити з моєю подругою. Мені було так боляче це усвідомлювати. Я відчувала подвійну зраду. Проридала два тижні, а потім стада приходити до тями. Стала дякувати ситуації за те, що звільнилася від таких стосунків та непотрібної подруги.
І ось одного вечора, у двері постукали. Я відчинила, а на порозі стояла заплакана подруга. Минуло півроку, і тут мій колишній чоловік почав зраджувати мою подругу з новою жінкою. Ось подруга і прибігла до мене, думала, що я почну її втішати, підбадьорювати, адже я теж колись через таке пройшла. Я засміялася подрузі в обличчя. Ось так ситуація виходить, вона сама завдала мені болю, а зараз сама опинилася в аналогічній ситуації та просить допомоги від мене. Це було дуже смішно; я випровадила свою подругу і ще довго сміялася.