Ми з чоловіком отримуємо 20 тисяч гривень на місяць на двох, і багато хто думає, що ми живемо, ні в чому собі не відмовляємо, але насправді все менш барвисто: нам ледве на їжу вистачає. Про все по порядку. Ми з чоловіком обидва із сімей середнього класу. Свого часу наші мами витягли всю сім’ю з дірки, не цураючись жодної роботи, демонструючи на своєму прикладі чудеса економії та кулінарної майстерності. Пам’ятаю, мама часто робила один трюк: вона варила каструлю супу та 2 інші страви на 2 тижні для сім’ї з 3 осіб, використовуючи при цьому всього дві курячі крильця 2 морквини, 2-3 картоплини.
Ми ж із моїм чоловіком заробляємо в рази більше, ніж наші батьки, але в нас обох досі залишилася мрія з дитинства: взяти візок у супермаркеті, кидати туди все, що захочеться, незважаючи на цінники. Ні, не йдеться про наш звичайний продуктовий кошик, що складається з рису, овочів і декількох фруктів, які у нас вважаються делікатесами. Ми хочемо хоча б раз у житті скуштувати екзотичні фрукти, полетіти на острови, про які знаємо по фото, побувати в кількох країнах, але всьому цьому не судилося збуватися.
Спершу ми всі гроші віддавали на погашення кредиту за квартиру, потім – на навчання сина, а пізніше – на ремонт. Там і машину купили, і на квартиру синові почали збирати. Ми з чоловіком беремо з собою обід на роботу в контейнерах, носимо один і той же одяг вже більше 10 років, я востаннє собі парфум чи косметику вже й не згадаю, коли купувала. Перед тим, як говорити, як комусь пощастило, подумайте кілька разів, а чи не здається вам це