Десять років тому ми відгуляли пишне весілля мого єдиного сина. Я була дуже рада. Він одружився з гарною і доброю дівчиною. Вони були парою, яка у всіх викликали справжню заздрість. Я віддала їм квартиру, яка дісталася мені у спадок від бабусі. У сина з невісткою було велике кохання, результатом якого стали два чудові сини. Вони прожили разом 10 років, а згодом щось пішло не так.
Я точно не знаю, які вони мали проблеми один з одним, адже зі мною ніхто цим не ділився. Я свого сина засуджую за те, що він знайшов коханку. Коли Юлі стало відомо про зраду, вона одразу подала на роз лучення і не стала його прощати. Після ро злучення Андрій переїхав жити до коханки, а Юля з дітьми залишилася у моїй квартирі. Після півроку я почала натякати, що можна було б звільнити мою квартиру та перебратися до своїх батьків.
Зрозумійте мене правильно, я пенсіонерка, мені на життя не вистачає. А от якби я здавала квартиру, то жилося б мені краще. Син мені не допомагатиме, бо платить аліменти на двох дітей. Після моїх натяків Юлія на мене дуже образилася. Мало того, що вона не переїхала нікуди, вона заблокувала мій номер і забороняє спілкуватися з онуками.