Сергій знайшов просто чудовий варіант квартири. Краще просто не може бути, і за ціною підходить, пристойний ремонт, район тихий, так ще й до метро близько. Упускати таку можливість було б дуже безглуздо, тим більше все з документами було гаразд. Але Олена все тягла і не давала Сергію зробити остаточний вибір. -Може ще трохи почекаємо, щось краще знайдемо? – Запитувала дружина. -Що краще, Лена? Ось що тебе у квартирі не влаштовує? Вона ж ідеальна. Чи це все знову через твою матір? -Та до чого тут вона, Сергію? -До того, Олено.
Твоя мати завжди втручається у наші справи. Це ж вона хоче, щоб ми купили не двокімнатну, як нам зручно, а трикімнатну, бо вона хоче, щоб у майбутньому вона мала можливість приїжджати до нас і залишатися, скільки їй заманеться. -Навіщо ти так про маму, ти її зовсім не любиш. -Я не зобов’язаний. Я люблю тебе, нашого сина, моїх батьків і все. Такі сварки були не рідкістю. У всьому винна була мама Олени, яка вважала своїм обов’язком втрутитися у сімейне життя доньки і все за неї вирішувати, що дуже не подобалося Сергію. Він вважає, що у Олени має бути своя думка, яка не стосується матері. Так, наприклад, Сергій ненавидить той борщ, який готує Олена за рецептом мами. Тому що борщ із великими шматочками овочів, які практично сирі.
А все тому, що мама Олени вважає, що так смачніше. Зрештою Сергій пішов у кімнату, психанув. Олена одразу кинулася до телефону, хотіла зателефонувати мамі та наскаржитися, як завжди, але потім задумалася. Навіщо вона постійно розповідає мамі про свої проблеми, якщо від її порад краще не стає. Цього разу вона вирішила вчинити так, як хоче сама. Адже їй справді сподобалася квартира, тож треба її брати. Сергій як почув відповідь дружини, так одразу зателефонував господарям; вже завтра вони мають укласти угоду.