Аня повернулася додому трохи розгублена. Мама одразу це помітила. Вона спитала у доньки: -Ну що? Де привіт від Маші? -Який ще привіт? Мамо, ти чого? -Ну ось ти і попалася сама. Сказала мені вчора, що йдеш до Маші ночувати. Вона мені зазвичай передає привіти. А тут ти щось розгубилася, отже, не була у неї. -Точно … ех, мам, добре скажу правду. Я була у Славка. -Знову? Скільки вже можна до нього ходити, соромно як. Аня зі Славком зустрічалися вже давно. Вони зараз обоє навчаються в університеті, поки що на другому курсі.
Не працюють. Але того вечора Аня повідомила мамі, що Славік зробив їй пропозицію. Їм і справді набридло постійно ховатися від батьків, хочеться швидше узаконити стосунки, щоби більше не брехати. Бо доводиться чекати, поки батьки Слави поїдуть на дачу, щоб він міг до себе Аню запросити на ночівлю. -Пропозицію зробив? А де каблучка, квіти? -Мам, ну перестань. Ми просто вчора так вирішили разом. -А що далі робити, де і на що жити, ви не вирішили? У результаті настав день знайомства батьків між собою. Спершу вони зустріли один одного холодно, але як зрозуміли, що вони люди однакового достатку, однакових поглядів. Всі розуміли, що діти поспішають із весіллям, але вже краще жити у шлюбі та сім’ї, ніж незрозуміло як.
З того дня все почали вирішувати за Аню та Славка батьки. Самі замовили ресторан, дізналися на рахунок дати у РАГ Сі, зайнялися пошиттям весільної сукні та костюма. Ані та Славіку взагалі було на байдуже, їм було головне жити разом і все. Батьки домовилися, що сплатять молодим перший рік оренди квартири, але вже потім вони повинні самі якось розпочинати своє самостійне життя . Обидві сторони боялися, як би зараз вони дитину не зробили, бо вже зовсім рано вийде. І тут Ганна повідомила, що в неї затримка, що буде далі – незрозуміло.