Коли ми з чоловіком переїхали в нову, орендовану квартиру, ми й не підозрювали, що квартира з “сюрпризом”. Сюрприз полягав у тому, що господарка квартири жила через стіну. Ми спочатку не дуже перейнялися цим. Нам із чоловіком уже за тридцять, посиденьки з друзями влаштовуємо в кафе, дітьми ще не придбали, домашніх тварин не тримаємо, телевізор не дивимося, музику слухаємо в навушниках. Тож жодних причин для конфліктів не бачили. Але якщо ми їх не бачили, це не означає, що їх не бачила господиня. Перше її невдоволення вона висловила через будильник.
Обурилася тим, що його звук не дає їй спати. Гаразд, ми відключили будильник, тепер піднімаємося по сигналах смарт-годинника. Вдруге вона відвідала нас із ревізією на тему чистоти у квартирі. Вона, мовляв, не чує шуму пилососу та звуку миття підлог. Як треба мити підлогу, щоб це було чути в сусідній квартирі, я не маю жодного поняття. Але мию їх раз на тиждень. А щодо пилососу, то він у нас від фірми “Бош”. Працює практично безшумно. Третя претензія господині полягала в тому, що я смажила рибу. – Запах в’їсться в шпалери, і вся квартира смердить рибою! – Заявила вона і зажадала більше цю страву не готувати.
Вже тоді ми з чоловіком задумалися про зміну житла та почали шукати нову квартиру. Але верхом цинізму господині стало те, що вона за нашої відсутності зайшла до нас у квартиру і взяла з холодильника цибулю з морквою. Я навіть не помітила б зникнення, якби сама господиня наступного дня, вся така чинна – благородна я, не принесла “позичене”. Та ще й не зробила мені зауваження, мовляв, не можна зберігати продукти у пластикових контейнерах. Це шкідливо. Як, га? Вломилася до мене в квартиру, та ще й життя вчить… Сьогодні ми перевозимо речі, а завтра повернемо ключі, і назавжди попрощаємось із цією бабулькою.