Я родом із маленького села, яке оточене лісом. Там пройшло моє дитинство та юність. З особливою ніжністю я згадую той час, коли ми з моїм молодшим братом бігали купатися на річку, збирати гриби. Я могла годинами блукати околицями, які знала дуже добре. Пам’ятаю той час, як найщасливіший період життя. Не було тривог, тільки гармонія, щастя і безтурботність. мої батьки мали ділянку, ми з братом із задоволенням там поралися.
А потім батькові запропонували добру, високооплачувану роботу у місті. Батьки вирішили, що треба переїхати, адже у місті вони так само могли нам із братом забезпечити здобуття вищої освіти. З рідного села ми виїжджали зі сльозами на очах. Потім дуже довго я не могла адаптуватися до міського середовища, до цих кам’яних джунглів. Але потім почалося студентство, і мене просто закрутило життя. Була перша закоханість, вступ, закінчення університету, робота, заміжжя, роз лучення. І після розл учення на мене накотила ностальгія та смуток.
Відчайдушно захотілося повернутись додому. Батьки так і не продали будинок у селі. Я просто зібрала речі та переїхала туди. А там на мене чекало потрясіння. Ліс, що огинав нашу ділянку, частково вирубали. У мене на очі сльози навернулися. Односельці роз повіли, що зима була холодна, от і почали ліс під дрова зрубувати. Я вирішила, що почну все спочатку навіть на руїнах свого життя. Вчора замовила сто саджанців, відновлюватиму!