З Льошею ми познайомилися випадково. Це дуже кумедна історія. Я впустила сумку, а він підбіг і підібрав, витрусив її. Мене одразу вразив його добрий, відкритий погляд. Потім він зробив мені комплімент, і я густо почервоніла, запропонував провести додому. У його суспільстві я почувала себе дуже добре. Ми сходили на пару побачень. Все у нас йшло дуже гладко. Ні з ким я не почувала себе такою коханою. Але коли настав час знайомити Льошу із батьками, виникли деякі проблеми. Батькам він не сподобався, але не через якісь особистісні якості, а через те, що вищої освіти у нього не було, і він працював вантажником на складі.
Батьки вимагали кинути його і знайти більш підходящу пару. Але я була окрилена любов’ю і не думала, що такі речі можуть стати проти великого кохання. Всупереч волі батьків, ми таки одружилися. Жити стали у маленькій комунальній квартирі, яку залишили Льоші батьки. Взагалі, живуть вони на селі. Спершу все було нормально. Тільки мої батьки зі мною не надто хотіли спілкуватися, бо не схвалювали мого вибору. Потім у нас з’явилася дитина. Грошей почало критично не вистачати, бо я вийшла в декрет і не працювала. Тепер, коли маю малюка, я відчуваю відповідальність за нього.
Мене дуже турбує те, що я не можу дозволити йому нормальну дитячу суміш, гарний одяг, гарний візок. Дедалі частіше згадуються слова батьків. Можливо, я справді зробила не найкращий вибір у своєму житті, але тепер я зовсім не знаю, як усе змінити. З Льошею такими думками не поділяюся, але відчувається, що моє ставлення змінилося.