Моя перша свекруха була і є найріднішою для мене людиною. Коли в мене з моїм колишнім чоловіком, її сином, назрівав конфліkт, Ганна Петрівна завжди ставала на мій бік і ла яла сина. Вона ніколи не ла яла мене за невдале ведення домашнього господарства, ніколи не накручувала сина проти мене. Ро злучення у мене відбулося раптово і важко вдарило по моєму здоров’ю та нервам. П’ять років ми з чоловіком безуспішно намагалися зачати дитину. Нарешті це диво сталося. Але мати дітей нам не судилося. Викидень на шостому тижні ваrітності.
Щойно я ступила на поріг квартири, як чоловік заявив, що він подав документи на роз лучення. – Збирай речі та йди! Тут тепер житиме моя ваrітна жінка, – додав він.В одну мить я втратила все: і дитину, і дім, і сім’ю. Я не могла уявити, як мені жити далі. І хто його знає, чим би все це скінчилося, якби не Ганна Петрівна. Вона примчала, накинулася на сина, сказала, що дуже шкодує, що народила такого виродка і забрала мене до себе. Два з лишком місяці вона приводила мене до тями, годувала, ліkи купувала, допомогла з роботою. Навіть коли я відійшла від ударів долі, що навалилися на мене, і переїхала жити в орендовану квартиру, наші близькі стосунки не перервалися. Ми продовжували бути опорою та підтримкою одна для одної.
Так, коли Ганна лежала в ліkарні, я відвідувала її і носила щодня свіжу, домашню їжу. І коли в мене з’явився залицяльник, Ганна Петрівна була щаслива за мене. І була запрошена до нас на весілля. І навіть зараз, будучи заміжньою, я продовжую любити і спілкуватися зі своєю колишньою свекрухою. А ось мій чоловік ревнує мене до Ганни Петрівни. – Ти зобов’язана спілкуватися з моєю матір’ю, а не зі сторонньою жінкою, – каже він. Поки що тільки каже. Ультиматум не ставить. Хай тільки спробує. Між чоловіком та Ганною Петрівною, я беззастережно виберу свою колишню свекруху.