Я зовсім не хочу, щоб моя сповідь була схожа на скаргу. Я нар одилася у середньостатистичній родині. Жили ми у квартирі, яка дісталася батькам від бабусі. Батьки мої працювали на підприємстві. Мати була бухгалтером, а батько працював у відділі продажу. Не можу сказати, скільки конкретно заробляли батьки, я ніколи з такими незручними питаннями не лізла. Нам вистачало на їжу, нормальний одяг, базові потреби, але нічого більше. Батьки мені одразу пояснили у випускному класі, що оплачувати вищу освіту не зможуть, тому мені потрібно постаратися вступити на бюджет.
І я справді дуже старалася. Як відомо, якщо людина дійсно чогось хоче вона досягне цього, у мене вийшло. Я вступила на факультет професії мрії. Він пов’язаний із комп’ютерними технологіями, для повноцінного навчання мені потрібна була техніка. Але я знала, що батьки не зможуть (а може просто не захочуть) її купити. Я знайшла підробіток у ресторані. Майже рік збирала і накопичила собі на пристойний комп’ютер. Зараз я досить процвітаючий фахівець у своїй галузі, сміливо можу сказати, що всього я досягла сама. Цього року придбала квартиру для себе.
У мене є молодший брат. Він ріс у тих самих умовах, що і я, але вважав за краще не намагатися. Він навіть не спробував вступити до університету. Йому зараз двадцять п’ять, іноді він працює на випадкових підробітках, але зазвичай сидить удома на шиї у батьків. Якось під час останнього візиту мама мені каже: -У Жені є дівчина. Нехай вони в тебе поживуть. У мене очі на лоба полізли від такої пропозиції. -З чого це раптом? -Ну ти одна живеш, місця у тебе багато, шкода тобі чи що? -Так, шкода, мамо. Чому я маю надриватися, а він жити за мій рахунок? Вона глянула на мене засуджено. -Егоїстка ти! -Краще бути егоїсткою, ніж ідіоткою. Мені здається, що батькам просто набридла його присутність і вони хочуть його на мене злити.