Я ніяк не чекав таких слів від моєї милої і ніжної дівчини. Я довго добивався її компанії в студентські роки, і ось, нарешті, Таня погодилася піти зі мною в кафе. По дорозі туди ми згорнули в парк. У нас ще був час бронювання столу в кафе, до того ж нам приємно було погуляти. Так от, в парку до нас підійшов хлопчик. Він був у старому , зношеному одягу, а його очі так і кричали про допомогу.
Хлопчик попросив трохи грошей, тому що йому не вистачало на один гамбургер. Я дав йому грошей, і, так як дрібниці у мене не було, я здався надто щедрим, але подумав, що перед дівчиною це тільки плюс. Раптом перед входом в кафе Таня сказала, що я даремно віддав тому хлопчикові гроші. – Кожен сам повинен заробляти собі на життя, — сказала вона з незадоволеним обличчям.
Починаючи з того моменту, я рахував хвилини, коли ми роз ійдемося і більше не побачимося, і ось ця мить настала. До нас підійшов офіціант, але я попросив йому принести нам роз дільний рахунок. – Здурів? Чоловік зобов’язаний платити за жінку на побаченнях. – Ніхто нічого не повинен, крім того, як заробляти собі на шикарне життя. Закривши рахунок, я пішов під гучні обурення Тані. Єдине, чого я шкодую – це, мабуть, те, що ми взагалі дійшли до побачення.