Ми з чоловіком були впевнені, що виховали дочку у повній відповідності до традиційних цінностей. Ну самі поміркуйте, інші її однолітки вже з кавалерами гуляють, а наша із занять прямо йде додому, вечорами гуляти не ходить, з подругами по клубах не скаче. Як була домашньою, так і залишилася. Але… Як з’ясувалося “у тихому вирі чорти водяться” Два тижні тому Томі виповнилося вісімнадцять років. Відсвяткували її повноліття у ресторані. Запросили всю рідню. Тома запросила двох своїх подружок. Весело відсвяткували її повноліття. А наступного ранку вона каже:
Я вже повнолітня? Можу робити що хочу? Так? – Ну, в принципі так. Але не забувай, що за все рано чи пізно доводиться платити. Так що добре подумай, перш ніж зробити якийсь крок, – сказала їй я. – Я вже подумала. Післязавтра я зі своїм коханим їду на море. До речі, він одружений, – заявила дочка. Ми з чоловіком застигли, немов пилковим мішком вдаили. – Який ще коханий? Що означає “він одружений”? – пролепетав першим очманілий чоловік. Як з’ясувалося, наша дочка вже рік як зустрічається з Максом. Чоловіком двадцяти п’яти років. Познайомились через Інтернет. Потім почали зустрічатися вже насправді. Зустрічалися вони у вихідні.
Про те, що той одружений, Тома дізналася, коли вже вони зустрічалися три місяці. Але ця обставина не стала на заваді дочці. Як близько вони спілкувалися, ми побоялися уточнити у дочки. Вона тільки сказала, що покохала Макса за сильний характер та лагідну душу. – Не розлучиться він із дружиною! Навіть не сподівайся! – кричав чоловік на Тому. – Награється з тобою і кине! Тому ні на яке море ти не поїдеш і взагалі порвеш із ним усілякі стосунки! – Якщо ви станете заважати моєму щастю, я просто піду з дому! – Не здалася дочка… Вона поїхала до моря, а ми з чоловіком сидимо та думаємо, де ми напортачили з її вихованням.