Таргани в голові у нашого начальника, Артура Сергійовича, танцюють джигу-джигу. Місяця не минає, щоб він не вигадав якусь нісенітницю. Місяць тому він замовив стриптизерку. Прямо до офісу. Сидимо собі, роботу працюємо, тут заходить начальник і оголошує: “Зараз Тома та Галя покажуть стриптиз!” Ми зрозуміти нічого не встигли, як зайшли дві дівчини і під музику стали оголюватися, викидаючи при цьому різні кренделя ногами. Наш головний бухгалтер, Ганна Петрівна, людина поважного віку, ледь не знепритомніла від цього “цирку”. Чоловіки, всі сімейні, почервоніли. А Артур Сергійович ходить, наші здивовані обличчя знімає на телефон.
Згодом виклав ці фото на своїй сторінці. Мовляв, нехай усі бачать, як ми розважатися вміємо. Люди побачили. Оцінили. Особливо дружини наших колег чоловіків. Влаштували скандали: “Ти працювати йдеш чи срамоту дивитися?!”. А одного дружина мало не вигнала з дому… До того ми їздили всім колективом на пікнік. Там наш начальник влаштував біг у мішках та інші “веселі” змагання. Обличчя Ганни Петрівни уявіть самі.
Врахуйте, важить вона за центнер. А наступного дня половина працівників не вийшла на роботу. У когось спину прихопило, у когось ще щось… Нова ідея нашого навіженого полягала в наступному – дізнатися про особисте життя своїх співробітників. Для цього він поліз у наші сторінки в соцмережах. Перевірив профілі. І почав звітувати, якщо щось було йому не до вподоби. Є у нас робітник. Гарний спеціаліст. Старанний. Артур Сергійович докопав до нього: “Чому твій профіль прихований?” Ну, не хоче людина, щоб до неї в душу лізли! Що ти до нього причепився? Він взагалі людина малотовариська.