Працюю я на звичайній деp жавній роботі. Зарплата у мене не надто велика, вона середня. Півроку тому я одружився, живемо ми у квартирі моєї дружини. Коли я до неї переїхав, моя мама стала жити сама. Пенсія в неї дуже маленька, тому і після переїзду я продовжив їй відсилати частину грошей, щоб вона не жила надголодь. Через це мені доводиться заощаджувати на собі. Раніше я ходив до спортзалу, тепер довелося від цього відмовитися.
Я вирішив, що нормальне харчування моєї мами пріоритетніше, ніж моя фізична форма. Нещодавно моя дружина дізналася про те, скільки я мамі грошей відсилаю, це стало приводом для її обурення: -Може ти почнеш думати про нашу родину? Моя мама теж пенсіонерка, до речі, гроші я їй не відправляю. Може й твоєї пора жити економніше? Це нормально, багато людей похилого віку так живуть.
А що буде, якщо у нас діти з’являться? Витрат стане значно більше! Ти ж не збираєшся жертвувати благополуччям дітей, щоби твоя мама часто м’ясо споживала?! Іра тепер постійно пиляє мене на цю тему. Може в чомусь вона й має рацію, але я маму без коштів залишити не можу. Чесно кажучи, зовсім не знаю, що робити в цій ситуації.