Коли ми з Михайлом познайомилися, він уже розлучився з першою дружиною та жив зі своїми батьками. Мені відомі причини його розлучення. Просто його першій дружині набридло тулитися на орендованих квартирах, зрозумівши, що Мишко нічого з цим робити не збирається, вона його просто покинула. Я щодо житла не переживала, бо маю квартиру, яка дісталася мені від батьків. Коли у нас з Мишком почалися стосунки, і розмова зайшла про заміжжя, я одразу запропонувала жити у мене. Незабаром ми з’їхалися.
У процесі сімейного життя виникли деякі аспекти, які не зовсім мене влаштовують. Мишко якийсь зовсім не амбітний, працює він лише п’ять годин на день, отримує копійки, причому з його професією є чимало варіантів розвитку, але він зовсім цього не прагне. Його зарплати вистачає виключно на його особисті витрати, за комунальні послуги плачу я, продукти теж за мій рахунок.
Нещодавно я не витримала і прямо запитала: – А чи буде колись у тебе свій внесок у нашу родину? Скільки ти збираєшся жити за мій рахунок? Мої слова чомусь Мишко дико образили, він накричав на мене, посварився зі мною, сам зібрав свої речі та з’їхав до батьків. Минув вже тиждень, я скучила, хочеться подзвонити, але я розумію, що Мишко тільки цього й чекає.