«От якби знав, що так жити доведеться, то не одружився б зовсім» – думав Микола, повертаючись додому. З Галиною він одружився п’ять років тому. Майже одразу вона зава gітніла і пішла у декрет. Поки дружина була у декреті, все у родині було чудово. Вона постійно балувала чоловіка смачними стравами, Микола приходив додому у піднесеному настрої та насолоджувався шедеврами кулінарії.
Але півроку тому Галя вийшла з декрету, влаштувалася на роботу, це змінило порядок речей у будинку. Тепер Галя приходила додому втомлена, вона не мала ні сил, ні часу, щоб готувати смачну їжу. Чоловік таким станом справ був вкрай незадоволений, на цьому ґрунті стали відбуватися конфлікти. Тепер Коля повертався додому сyмний та невдоволений.
Якось під час обідньої перерви Микола став скаржитися своєму помічникові на те, що дружина не готує. Молодий хлопець вислухав його мовчки, а потім каже: – Ну, ви зовсім свою дружину не шкодуйте. Адже я теж одружений, але не змушую дружину готувати, вона теж працює, теж втомлюється. Ви хоч уявляєте, як їй тяжко? Адже ще потрібно і дитиною займатися. Коля почервонів від злості після Романових слів, але нічого не сказав. “Якщо вона втомлюється, мені треба голодним бути?” – думав він.