Сину Ганни, Степі, п’ятнадцять років. Жінка виховує його сама з однорічного віку. Живуть утрьох: Ганна, Степа та мама Ганни, Марина Петрівна, пенсіонерка. Сімейний бюджет складається із зарплати Ганни, її ж підробіток та частини пенсії Марини Петрівни, яка залишається після придбання ліків. З одного боку, зараз їм жити простіше. Степа вже підріс, узяв на себе частину домашнього обов’язку, відмінник у школі. Мріє вступити до юридичного. Намагається потрапити на безкоштовне відділення, щоб знизити навантаження на матір. Характер спокійний, добрий. З іншого боку, утримання підлітка – це не дешеве задоволення: ноутбук, смартфон, заняття у репетиторів. І це, не кажучи вже про одяг та взуття. Причому не з дешевих.
Ганна впевнена, що її син не повинен почуватися гірше за інших. Та й сам Степа не вередує. Розуміє, що матері важко самій утримувати його, тому не нахабніє. Що мати купить, то він і носить. І ніби якось трималися наплаву. А тут Степа взяв і закохався. У тому. Сім’я у дівчинки багата, до економії її ніхто не привчав. Натомість впевнена, що кавалер має платити за свою даму. Ні, звичайно ж, дорогих подарунків вона не вимагає. Але запросити в кафе, пригостити тістечком, соком і кавою, на її думку, Степа зобов’язаний. Кожне побачення сина обходиться Ганні дві, а то й три тисячі.
Доню, ну не діло це, що ти себе знемагаєш, ночами над своїми підробітками мучишся. У тебе вже кола під очима. Давай я зі Стьопою поговорю, щоб він якось менше на свою Томку витрачався? – умовляє Марина Петрівна Ганну. – Навіть не думай, мамо! – Заборонила їй дочка. – Ти ж цим йому вселяєш, що ми злидні. Відмовиться Степа водити Тому в кафе, то вона піде туди з тим, у кого є гроші. А Степа переживатиме. І викине щось. Випливемо, мам, не турбуйся..Як не турбуватися? Сьогодні Тома, завтра Ніна, післязавтра Катерина… А мати має гробити своє здоров’я, щоб син ублажував чергову пасію?!