І взагалі, я вважаю, що люди просто люблять когось за щось! – Алевтина, якій тридцять років, каже подружкам. – Безумовне кохання можливе лише для дітей і батьків, за деяких обставин… Але ж ми просто любимо своїх чоловіків за конкретні заслуги. За що це може бути? – А твого чоловіка ти теж любиш за конкретні заслуги? – обурено питають друзі. – Звісно, – вона охоче погоджується. – Звичайно, не просто так. Він мав заслужити моє кохання! Не можна не погодитись, що Алевтині надзвичайно пощастило з чоловіком.
Ігор зумів повністю забезпечити сім’ю за вісім років їхнього шлюбу, носячи Алевтину на руках, допомагаючи з дітьми та зберігаючи повне мовчання. Алевтина все життя займається тільки тим, чим хоче. Вона не працює, але й не думає про будинок та дітей, а більшу частину часу проводить в Інтернеті. Ігор завжди всім задоволений і дивиться на дружину захопленими очима. Звичайно, такого чоловіка важко не любити, адже він цього заслуговує. – Навіщо напружуватись? – каже Алевтіна. – Мій чоловік любить мене такою, якою я є, його це влаштовує.
Як мовилося раніше, господиня Алевтина – ахова; без хатньої робітниці в будинку було б занадто багато бруду. Готуванням займається сам Ігор. Характер у Алевтин теж не цукор; диктаторська, нетерпляча, скандальна і постійно ворогує з рідним чоловіком. Вона також відповідальна за те, що Ігор упродовж кількох років не спілкується з матір’ю та сестрою. – Я не знаю, що він знайшов у ній! – свекруха Алевтини мало не плакала. – Я була вражена їхнім весіллям, думала Ігор довго не проживе з нею… Але минуло вже вісім років…Але ж мають бути якісь гарні риси в Алевтині, які відомі лише її чоловіку. Однак виявляється , що любов всі ж ” за щось “?”