Ганна одружена вдруге вже 10 років; вона пережила хворобливе і важке ро злучення; вона має дитину, якій дев’ять років. Все було як завжди: божевільне юнацьке кохання, поспішне весілля всупереч бажанням батьків, народження дитини тощо. Потім усе пішло навперекій. Життя взяло гору, емоції охолонули. Її роз лучення розкрило колишнього чоловіка з несподіваного боку. Правильно кажуть: розлучаються, щоб дізнатися про людину більше. До розл учення Ганна із сином жили у маленькій, необставленій однокімнатній квартирі на околиці. Ганна зазнала величезного полегшення від того, що сварки та судові позови вже закінчилися. Час йшов. Пристрасть вщухала. Ганна опам’яталася, заліkувала рани і змінила свій спосіб життя.
Здавалося, пережитого їй вистачить на все життя: вона працювала, ростила дитину і не думала про чоловіків. Кілька років тому Ганна та Влад випадково познайомились у мережі. Вони зустрілися та спілкувалися як старі друзі. Поступово зустрічі стали рутинними. Влад був із захопленням прийнятий малюком Ганни. І молоді зважилися жити разом, незважаючи на те, що деякі навколо них помітно крутилися. Ганна спочатку намагалася не зважати на чужі погляди. Зрештою, вони не роблять нічого поганого. І Влад, і вона були повнолітніми та вільними. Так, різниця у віці була, але що з того? Влад ще не працює, бо не закінчив бакалаврату. Влад поєднує навчання із турботою про потреби сім’ї. Він прибирається в будинку і допомагає синові виконувати домашні завдання та виконувати обов’язки. Він також готує та стирає. Ганна прагне забезпечити все потрібне для своєї сім’ї.
Так, має багато роботи. Однак це дозволяє Ганні повністю розкрити свій потенціал та заробляти гроші на відпочинок на морі та міжнародні подорожі. Влад несе повну відповідальність за проживання у будинку. І він не може бути щасливішим. Але чомусь близькі Ганні люди вважають її сім’ю проблемною. Здавалося б, кому в наші зніжені віки є справа до чужих життів? Ганна живе у крихітному містечку, де всі один одного знають. Багато людей, особливо жінки, проводять багато часу за розмовами про життя інших людей, коли не працюють. Проблема в тому, що говорити особливо нема про що, тому що життя кожного це його проблема, і головне в житті – жити щасливо.