Лариса нещодавно почала зустрічатися з Ігорем, але їй уже здається, що вона знає його все життя. Він уважний, співчутливий та дбайливий. Чи не напоказ, не раз на рік, а щодня він зустрічає її, відвозить додому, несе багаж, готує сніданок. Йому не важко допомогти прибрати квартиру, не поділяючи працю на чоловічу і жіночу. Чи не ідіот, не альфонс і не бандит. Чи не вживає спиртне і не курить. Найголовніше Лариса вважає, що вона йому дуже подобається. Він зробив пропозицію Ларисі і з нетерпінням чекає на її відповідь. Загалом лише фантастика, а не хлопець. А Лариса, яка витратила свої тридцять років на написання кількох жахливих романів, настільки повністю розбита життям, що навряд чи хтось ще може по-справжньому оцінити Ігоря таким, яким він є. Здається, що й краще не буде, треба просто встати та піти до РАГСу. Є лише одна проблема – Ігор невисокого зросту і безладний.
Лариса не тільки висока дівчина, а й, як би це сказати, у хорошому тілі, висока, інтелігентна жінка. Близько двадцяти сантиметрів поділяють їх за зростом та вагою. Несподівані перехожі, що проходять повз і кидають погляд на цю пару, раптом замислюються, посміхаються і повертаються за ними. Деякі люди свистять, інші висловлюються. Лариса явно намагається пройти повз і не звертати уваги на дурнів, не піднімаючи носа, але все це зачіпає. Вона не може стверджувати, що їй байдужа думка інших людей. Приятелі кажуть їй: “Ларісо, ти ідіотка. Невже можна уявити, що ти готова втратити хорошу людину через таку нісенітницю, через зовнішність? Він тебе любить. У тебе були симпатичні чоловіки, і що? Два роки тому ти була така близька до того, щоб уникнути попереднього босоніж!” Ігор же справжній чоловік. Лариса все розуміє. Але як можна обійтися без мінусів?
Я перша покрутила б пальцем біля скроні, якби йшлося не про мене, а про подругу, – заявляє Лариса. – Ігор сприймає мене яка соромиться його, тому що я перестала носити підбори і купила туфельки-балеринки, уникаю користуватися яскравою косметикою, щоб не привертати уваги, нібито… Хоча він нічого не каже, я знаю, що йому це не подобається. Як мені впоратися із собою? Як я можу привчити себе не звертати уваги на уїдливі зауваження, жарти та слова? Прості пропозиції на кшталт “просто не звертай уваги на дурниці, не слухай і не дивися” – неефективні. Так, худнути теж не можна: у Лариси rормональні проблеми і вона приймає ліки, які приносять їй проблеми зі здоров’ям. Так і продовжують жити…