У мене була тяжка юність. З великої необережності я заваrітніла у 19 років. Позбавлятися від дитини я не хотіла, бо розуміла, що це моя дитина, вона жива, вже існує. А от хлопець, який був її батьком, так не вважав. Він хотів, щоб я швидше пішла на цей крок і позбулася малюка. Коли він дізнався, що я вирішила нар оджувати, то просто пішов від мене. Але морально я була до такого готова. Було дуже тяжко в той час, я ввечері навчалася на заочному, вдень працювала продавцем. А моя мама сиділа з моєю донькою. Добре, що хоч половина квартири від чоловіка мені дісталася. Я потім ще кілька років викуповувала в нього другу частину, щоб не залишитися з дитиною на вулиці. А потім я вийшла заміж вдруге.
Я не втрачала впевненості, що в мене ще все налагодиться. Все ж я була ще молодою, мені було 26 років. І від другого чоловіка я знову народила дівчинку. Він був не проти дитини. Але потім у нас розпочалися фінансові труднощі. Я просто дивувалася, який він був лінивий. Тому що я абияк, але змогла виростити свою доньку, а він, чоловік, і не може сім’ю утримувати. У результаті ми ро злучилися, і тепер я вже залишилася з двома дітьми. Але надії я не губила до останнього. Вийшла заміж втретє, і тут уже вдало та назавжди.
Мій чоловік чудова людина, моїх дітей прийняла як своїх, я йому сина народила. Але нещодавно з’явився перший мій чоловік. Наскільки я знаю, він спився зовсім. Але знайшов доньку, почав розповідати їй якісь небилиці. Нібито я не дозволяла йому в дитинстві з нею бачитися, але насправді йому просто було начхати на дитину. Він став налаштовувати дочку проти мене, переконав її, що частина квартири належить йому. Напевно, останні мізки пропив і забув, що я йому всю суму виплатила. Але тепер дочка постійно закочує мені скандали з приводу квартири, вона вірить своєму батькові, що п’є, а не мені – і це найприкріше.