Син Зої ніколи не відрізнявся прагненням до навчання і зразковою поведінкою. Тому після середньої школи вступив до ПТ У. Зоя вважала, що Рома пішов у батька. Той пив, часто піднімав на них руку. Розлучилися вони, коли Ромці було лише 5 років. А в ПТ У у Ромки з’явилася якась дівчина. Для Зої вона була цілком звичайною, нічим не відмінною дівчиною своїх років. От тільки була вона із бідної родини. Батько пиячив вдень і вночі, мати орала у двох місцях, щоб утримувати родину. Але коли син Зої пішов до армії, вони розлучилися. Повернувшись зі служби, Рома почав працювати у автосервісі.
Тут він і познайомився з Ніною, яка приїхала лагодити татову машину. Справа йшла до весілля. Зоя не могла повірити своїм очам, коли бачила, як змінюється її син: почав читати, краватку навчился зав’язувати, дивився документальні фільми, театрами ходив з Ніною. Якось Зоя сказала Ніні на вушко: -Дякую, рідна, я знаю, що це твоя заслуга. -Я просто його дуже люблю. Церемонія була шикарна. Все пройшло вдало, але тільки під кінець у кафе з’явилася Тетяна- та сама дівчина, з якою Рома розлучився кілька років тому. Вона принесла як подарунок квіти, але стояли вони просто у вазі. -Я подумала, що квітів вам багато нададуть. А ось вазу подарувати ніхто не здогадається.
З весілля минуло лише кілька днів, як Рому збила машина. На щастя, йому вдалося видертися. Він місяць пролежав у ліkарні, одного з таких днів відвідати його прийшла Таня. Вона трохи посиділа біля ліжка, потім вийшла із Зоєю в коридор. Не зумівши стримати сліз, вона сказала: -Зоя Іванівно, вибачте мені. Це я навела прокляття на Ромку. На весіллі я подарувала їм квіти з цвинтаря. Але вони призначалися не для Роми, а для Ніни. Зоя не могла нічого відповісти. Адже вона змалку знала про це прокляття. Таня вибігла з ліkарні і більше її ніхто не бачив. На щастя, Рома повністю оговтався, і зараз вони з Ніною чекають на першу дитину…