Своє 70-річчя баба Настя зустріла у пансіонаті. Син обіцяв, що повернеться за нею за місяць. Але цей місяць розтягнувся вже до двох років. Адже все починалося не так уже й погано. Діма, син, запропонував переписати на нього квартиру. Говорив, що без задньої думки, але ділыння почалося буквально наступного дня. Ініціатором була невістка. Діма спочатку був на боці своєї мами, але незабаром змінив табір. Коли ситуація загострилася до краю, Діма почав умовляти маму переїхати на якийсь час до санаторію. Мовляв, підліkуватися, свіже повітря і таке інше.
Бабуся одразу зрозуміла, що тут щось не так, але сперечатися із сином вона не стала. Приїхала до пансіонату, дешевого, державного, де всі працівники тупо виконували свої обов’язки – без емоцій та співчуттів. Заспокоював лише той факт, що сусідка по кімнату була дуже товариською та життєрадісною старенькою. З Ліною, донькою, Настя не спілкується вже понад 10 років. Але вона й до цього більше допомагала синові, а на доньку їй було якось начхати. Дімі вона допомагала постійно – чи то борги закривати, чи то для ліkування.
Якось Ліна з чоловіком попросили у неї в борг кілька тисяч, яких не вистачало на купівлю квартири. Але Настя знову вирішила допомогти своєму синові, який збирався на відпочинок разом із своєю дівчиною. А коли Настя повністю сплатила весілля Дмитра – Ліна перервала з нею будь-який зв’язок. Настя повернулася до своєї кімнати, сіла на ліжко, і з очей покотилися сльози. Хотіла вона вже лягати спати, як двері кімнати відчинилися. Бабуся обернулася, і побачила Ліну… -Мама привіт. З Днем народження тебе. Я тебе ледве знайшла. Діма відмовлявся говорити, куди тебе відвіз. Налякала його, що заберу свою частку від квартири.