Життя з моїм батьком у мами не склалося, і вони розл училися. Через сім років вона вийшла заміж повторно. Але тут я не порозумілася з вітчимом і вирішила жити з дідом і бабусею. Мені на той момент було шістнадцять. Зараз мені вже двадцять п’ять, я заміжня. Ми з чоловіком живемо у мого діда з бабусею. Ми на дім бабусі і діда ніколи не претендували, з самого початку збирали на власне житло.
Через це доводилося багато економити та постійно відмовляти собі у всьому протягом багатьох років. Але все це було недаремно. Ми таки придбали квартиру в пристойному районі. Тільки вона у новобудові. Там голі стіни та жити через це неможливо. Потрібна досить велика сума на ремонт. Ми знову збираємо. Нещодавно я наважилася і вперше в житті попросила діда та бабусю позичати нам гроші.
Я знала, що вони в них є, адже вони також протягом останніх років відкладають певну суму з пенсії. А пенсія у них пристойна. Бабуся відповіла мені досить різко, що грошей у них нема. А через місяць вони поїхали у подорож, спочатку на Мальдіви, а потім столицями Європи. Навіщо тоді треба було брехати, що грошей нема? Могли просто сказати, що у них запланована подорож. Я б точно не образилася. А ось зараз образилася.