Моя сестра з самого дитинства була дуже підлою дівчиною, виросла такою ж, і це мене завжди дратувало в ній. Вона зі мною нічим не ділилася: іграшками, їжею, книжками – нічим, причому, коли я не виконувала щось із її вказівок, вона одразу ображалася, називала мене підлою, розповідала все мамі, а коли і наша мама не давала їй того, чого вона хоче, вона влаштовувала сцени, плакала, кричала і била ногами по підлозі. З віком її характер не змінився зовсім, навіть навпаки: вона стала лише хитрішою, обманювала всіх праворуч і ліворуч, була на все здатна, аби досягти свого.
Мені не пощастило вчитися з нею разом, вона постійно крала у мене ручки, списувала з мене, а мені підказувала неправильні відповіді, аби вона здавалася розумнішою. Це стосувалося не тільки шкільних предметів, вона спромоглася якось закохати в себе мого хлопця, а мене залишила з розбитим серцем, причому мені здається вона навіть зустрічатися з ним не хотіла, а просто мені насолити.
Після закінчення універу ми всією сім’єю збирали гроші на одну велику квартиру, для мене та моєї сестри. Більшість грошей на квартиру була від мене, я працювала офіціанткою у кафе та плюс до цього іноді мила там посуд після робочого дня. У результаті квартиру ми купили, а моя сестра виставила мене за двері, показала документи на будинок на її ім’я, і запропонувала мені знайти собі якогось багатого чоловіка. І ось так я залишилася без даху над головою і без сестри.