У мене з чоловіком вийшла дуже цікава історія початку співжиття. Коли ми познайомилися, він працював кухарем в одному ресторані. Ресторан був далеко не п’ятизірковим, як і кулінарні навички мого тоді ще нареченого, але мені було начхати на його статус, де він працює і скільки заробляє, я закохалася в його щирість, в його чесність зі мною, в те, що він не хотів здаватися тим, ким насправді не був, і це унікальна риса в наших реаліях. Ми живемо у світі, де статус людини визначає її саму, і сучасна людина краще пару хвилин прокотиться в дорогій машині, ніж купить хоч і не найдорожчий і не найпрестижніший, але добрий автомобіль, який прослужить набагато більше.
Як би сумно не було, це так… Жив він на той час у гуртожитку дуже скромно, багато економив, але навіть не просив, щоб я йому допомогла грошима. Незважаючи на прохання чоловіка не турбуватися ні про що і жити на своє задоволення, я влаштувалася працювати в бібліотеці, щоб таємно, але все ж таки допомогти йому фінансово. Одного дня чоловік дізнався, що я великі суми «підсовувала» до нашого сімейного бюджету, щоб допомогти йому купити квартиру. Після цього ми одружилися, адже, за його словами, я стала єдиною жінкою у його житті, і саме зі мною він хотів провести решту своїх днів.
Ось тільки до весілля, хлопець мені розкрив один із своїх головних секретів. Виявилося, що весь цей час він не зовсім був тим, ким здавався. Від батька він успадкував компанію, і він розвиває її досі. У чоловіка є пара квартир у центрі міста, і мешкав він в одній з них. Справа в тому, що він уже давно намагався знайти собі дружину, яка покохає його, а не його гроші, ось на якийсь час він і став актором, щоб знайти своє справжнє кохання, в особі мене