Коли моя дочка тільки виходила заміж, вона ще тоді знала, що наро джувати вони скоро не збиратимуться. Поки погуляють, подорожують, насолодяться собою, ось після цього можна буде й про дітей думати. Коли їй уже було під тридцять, вони вже планували дитину, але все не виходило. Зять постійно казав доньці піти обстежитися, мовляв, це точно у неї проблеми. Ось донька і пішла ліkарнями, але після безлічі обстежень виявилося, що в неї все гаразд. Але зять не вірив, казав: -Точно у тебе проблеми, не можуть бути вони в мене!
Але так сталося, що вже всі родичі зятя змусили його піти до ліkаря, і тоді виявилося, що проблема саме в ньому. Але він відмовився брати дитину з дитячого будинку, хоча моя дочка була не проти, але він хотів саме свою біологічну дитину. Єдиним варіантом стало робити ЕКЗ, що для здорової жінки не дуже безпечно, тому що через це у здоровому організмі змінюється багато чого. Так як моя дочка вже доросла, їй вдалося завагітніти тільки аж з п’ятого разу. Вся родина була дуже рада, всі говорили тільки про цю новину, але чоловік швидко звикся до цієї новини і почав поводитися як завжди.
Ще до того, як донька наро дила, він проводив ночі на роботі і не звертав увагу дружині, аргументуючи тим, що краще зараз працювати більше, а потім уже приділяти час сім’ї. Але й після нар одження дитини нічого не змінилося. Дочка сидить з дитиною одна, іноді допомагаю я, іноді допомагає її свекруха, а щоразу, коли чоловік чує плач дитини, аж шаленіє і знову йде на роботу. Ось як можна? Як можна стільки планувати, і потім після народ ження дитини поводитися так, ніби ця жінка була зобов’язана тобі її нар одити? Та ще й зі шкодою для здоров’я!