На дзвінки з незнайомого номера Ганна зазвичай не реагувала, але тут ніби чорт смикнув. – І довго я мушу на тебе чекати? – пролунав приємний чоловічий голос. – А ви впевнені, що чекаєте на мене? – Запитала Ганна. Чоловік помовчав, мабуть усвідомив, що потрапив не туди. – Вас і тільки вас. Мрію побачити ваше прекрасне личко, – вирішив пожартувати. – Я ряба, – хихикнула Ганна. – Я знаю. Але хіба це має значення, коли любиш? І справді, не має, – погодилася дівчина. – Тоді призначайте місце та час зустрічі. Ганна якраз не знала, чим зайняти сьогоднішній вечір.
Сьогодні, о сьомій вечора, кафе “Лілія”… Зустріч пройшла, на взаємне задоволення, добре. Молоді люди один одному сподобалися і почали зустрічатися. Доглядав Макс за вищим розрядом: квіти, театри, концерти, кіно… Був у Макса і недолік. Маленька зарплата. Ганна заробляла у рази більше. Але коли молодий, на побутові дрібниці не звертаєш уваги. І коли молодик запропонував дівчині переїхати жити до нього, вона погодилася. Місяць спільного життя змінив думку дівчини про хлопця у гірший бік. Той пішов із роботи, сказав, мовляв, шукатиме роботу з більшою зарплатою, але сам лише лежав на дивані, і грав у комп’ютерні ігри. Вдома теж нічим не займався. Ганна, повернувшись із роботи, готувала, мила посуд, забиралася…
Через місяць дівчина зрозуміла, що на принца її роману Макс ніяк не тягне. І треба від нього йти, але тільки хотіла це зробити так, щоб не сильно засмутити хлопця. Питання вирішилося саме собою. За Максом розпочала “полювання” Галя Овчиннікова, однокласниця, у якої Ганна увела хлопця на випускному балі. Чи справді Макс їй сподобався, чи хотіла помститися Ганні, незрозуміло. У будь-якому разі Макс “клюнув на її вудку”. І коли Ганна застала їх у ліжку, не дуже й засмутилася. Не реагуючи на виправдання Макса, Ганна спокійно збирала речі. При цьому зауважила, що тріумфуючий погляд Галі змінився на розгублений. Забравши свої речі Ганна попрямувала до дверей. Біля порога обернулася: – Користуйся! Дарую! – сказала вона Галі, і покинула квартиру.