Незнайома дитина побігла до мого чоловіка в парку, обійняла його і назвала татом. А я стояла як укопана і не могла нічого усвідомити.

Коли одружувалася, я нічого не знала про минуле мого чоловіка. Справа в тому, що на момент шлюбу нам обом було майже 30, так що був не факт, що я була його першою супутницею, але відкрито я у нього не питала, чи були у нього ще дружини, до мене, все ж таки, якщо вони розлучилися, це могли бути не найприємнішими спогадами, тож змусити чоловіка пройти через все це заново, я не хотіла. Одружилися ми і жили разом щасливо, в коханні та в розумінні, так навіщо було взагалі згадувати минуле, якщо ми жили в сьогоднішнім і попереду було наше майбутнє.

Про минуле ніякої мови не йшлося. Там все було так, як ми залишили, тож повертатися туди не було жодного сенсу. Все ж таки, виявилося є дещо, про що мій чоловік не хотів говорити. Точніше, дехто. Все трапилося під час нашої прогулянки у парку. Ми з чоловіком частенько виходили прогулятися парком, на свіже повітря. І ось, одного дня, до мого чоловіка прибігла незнайома мені дівчинка, назвала його татом, і обійняла. На око їй було десь 7 років. Мій чоловік від неї відмахнувся, взяв мене за руку і швидким кроком ми звідти пішли.

Advertisment

Лише пізніше він мені розповів, що залишив колишню дружину з дочкою, якою і виявилася та дівчинка з парку, але він боявся мені про це говорити. Я ж вважаю, він даремно боявся, адже моєї любові до нього менше не стало від факту, що мав іншу сім’ю. Я навіть сказала йому, що він може спокійно спілкуватися з донькою та приводити її до нас додому, якщо захоче. Бачили б ви, як чоловікові полегшало, і як міцно він мене обійняв після цих слів!

Advertisements
Advertisements