Минулого року я була свідком на весіллі своїх друзів. І ось рік по тому вони вирішили відзначити свою першу річницю. Так співпало, що відзначати будуть 1-ого вересня. А мій син в цьому році перший раз піде в школу. Так що я не можу пропустити таку подію в житті своєї дитини. Я пояснила друзям, що у нас в родині є традиція, я не хочу її порушувати. Я сама пам’ятаю, як мені батьки влаштували моє перше 1 вересня.
Після офіційної лінійки в школі ми з мамою і татом пішли в парк, там каталися на каруселях, їли морозиво. А ввечері прийшли бабуся з дідусем і подарували мені великий набір канцтоварів. Цей день я запам’ятала на все життя. Я була в гетрах і великих білих бантах. Дитячі спогади гріють мою душу, і я хочу влаштувати таке ж свято синові. Але ось друзі кажуть, що 1-ого вересня у мого сина буде ще купа, а їх перша річниця всього один раз.
Тим більше вони вже забронювали ресторан і місце на мене. Я вже вибачилася, заздалегідь їм сказала, що в цей рік в цей день я точно не прийду. Так друзі перейшли на крик і скандал зі мною. Вони навіть сказали, що якби знали, що я з такою неповагою ставлюся до їхньої сім’ї, то знайшли б іншого свідка. Хоч офіційна частина в школі буде вранці, вдень я хотіла в парк з сином, а вже ввечері як-небудь могла б і заскочити до них в ресторан, але після такого ставлення до мене, у мене пропало всяке бажання щось з ними відзначати. Краще спокійно прийду додому, тим більше вранці потрібно буде на роботу.