З дитинства я звикла завжди проводити час із хлопчиками. З ними було якось веселіше, вони ніколи не засуджували, не говорили за спиною, як дівчата. Тож у нас склалася велика дружна компанія. Влітку, коли набридливі підручники та іспити залишилися позаду, ми великою компанією вирішили поїхати на дачу до Сергія. Ми часто так робили у свята. Зібралися за великим столом, стали пити, їсти шашлики, слухати гучну музику. Я любила своїх друзів. Я точно вважала, що дружба між чоловіком і жінкою існує, бо сама була прикладом. Хтось увімкнув повільний танець.
І Сергій запросив мене потанцювати. Ми як завжди дуріли. А потім я випадково спіткнулася, Сергій мене спіймав і подивився прямо в очі. В цей момент зупинився весь світ. Як я раніше могла не помічати того самого погляду у Сергія. Він був такий незвичайний, рідний, мені не хотілося відривати від нього очей, хотілося, щоб момент тривав вічно. Потім ми з друзями почали грати у пляшечку. Так постійно випадало, що моя пляшечка показувала на Сергія. Таким чином ми вперше поцілувалися. Не могли відірватися один від одного.
Я вже не могла сприймати його просто як друга, але у моменті всі мої думки випали, я не хотіла взагалі думати про щось. Із дачі ми виїхали не просто друзями, а справжньою парою. Це було так все природно, але водночас дивно. Адже ще кілька днів тому ми могли разом обговорювати інших хлопців і дівчат, а тепер самі стали парою. Через півроку Сергій зробив мені пропозицію, і через місяць я стану найщасливішою на світі, бо попереду на нас чекає весілля! Нещодавно друзі зізналися, що спеціально зробили мені підніжку під час танцю. Вони прикріпили магнітики до пляшки, щоб я постійно траплялася Сергію. Люблю своїх друзів. Завдяки їм тепер у мене буде чоловік, у нас з’явиться сім’я.