Моя донька вийшла заміж за дуже хорошу людину. Мені зять одразу сподобався, він працьовитий, усі гроші приносить одразу до родини. Він на 5 років старший за мою дочку, мене це заспокоїло, значить, все у них буде спокійно в сімейному житті, адже він старший, мудріший. Жити вони стали спочатку у свекрусі, в їхній квартирі в новобудові поки що йшов ремонт. Спочатку все було добре. А потім як дочка заваrітніла, так почала скаржитися на свою свекруху. -Вона знущається з мене, я взагалі-то в положенні, мені не можна працювати і напружуватися. А вона змушує мене мучитися вдома.
Всю брудну роботу на мене спихає.Я знаю свою сваттю, вона гарна жінка, тож я відразу зрозуміла, що щось тут не так. Подзвонила матері зятя. Виявилося, що вона просто попросила мою дочку помити чашку за собою. Так повторилося ще кілька разів. Свати просили мою дочку щось робити по дрібниці у будинку, а та влаштовувала істерики, що її бідну ваrітну змушують трудитися. У підсумку, останні місяці ваrітності донька вирішила, що поживе у мене.
Я була не проти, не можу ж її вигнати. Але на третій день дочка мене вивела із себе. Вона просто лежить на дивані цілими днями, навіть ліньки самої чай приготувати. І сидить у телефоні. На все у неї одна відмовка-я ваrітна, мені все можна. Але я не збиралася цього терпіти. Змусила її встати з дивана і щось зробити вдома. Ваrітність – це не хвороба, а якщо вже погано почувається, то нехай іде до лікарні. Просто їй зручно лежати і нічого не робити, щоб усі навколо неї бігали та виконували перші вказівки. Але в мене такого у будинку не буде.