Моя майбутня невістка, обраниця мого сина, не знала, як добре я розуміюся на людях, і тому вона швидко показала своє справжнє обличчя, сподіваючись, що ми цього не помітимо. Справа в тому, що не встигла Віка стати офіційним повноцінним членом нашої сім’ї, а вже лізла до будь-яких житлових розглядів. Коли мій Вова тільки познайомив мене з Вікою, я одразу помітила щось недобре з цією дівчиною. Ну, було зрозуміло, що вона не пара Вові. Тоді ще одна історія трапилася, яка допомогла нам виявити, яка ж ця Віка насправді, бо я не хотіла лізти в особисті справи сина, хотіла, щоб він сам з усім розібрався. Загалом, не стало моєї тітки, і свою квартиру вона залишила мені.
Тоді я жила з сином у своїй двійці, а двійку тітки я віддала тимчасово своїм іншим родичам, а то їх сусід зверху створив їм вагому причину відремонтувати ванну, передпокій і частину вітальні. У родичів була маленька дитина, тож я їм сказала, щоб вони тільки комуналку платили, нічого більше я не вимагала. – Галино Сергіївно, ви так безглуздо чините, – полізла майбутня невістка з порадами, – знаєте, скільки грошей би ви підняли, здавши цю квартиру в оренду? – Вікуся, люба, з чого ти взяла, що це тебе взагалі стосується? Ось буде у тебе своя квартира, ти й вирішиш, як з нею поводитись. Настирлива невістка відступати не збиралася, а коли це помітив і син, ми вирішили влаштувати Віці перевірку. Коли ми одного разу заговорили про весілля, Віка ненароком зазначила, що її батьки збираються подарувати їм посудомийну машину, щоб вона свій манікюр не зіпсувала.
Втім, Віка була схиблена на манікюрі, педикюрі, зачісках та на нових кольорах волосся. Вона сама звільнилася з роботи, а всі гроші мого сина витрачала на себе кохану. Загалом тоді я сказала, що вже оформила квартиру на Вову, і тут Віка як з ланцюга зірвалася. Вона почала кричати, що не збирається затримуватися з нами і на секунду, якщо ми не погодимося переписати половину квартири на неї. Вова сказав, мовляв, із радістю подарує їй половину квартири, на яку він і намагається накопичити, але тоді невістка кинула пару кислих слів йому в обличчя і пішла назавжди. Що я можу сказати… воно і на краще!