Оля познайомилася з Льошею у сусідньому селі. Там часто проводили дискотеки, то вони й почали спілкуватися. Коли Оля приїжджала до нього, то здавалося, що вони зустрічаються. Але варто було Олі поїхати назад до себе, то хлопець забував про неї. Льоша нічого їй не обіцяв, навіть не пропонував зустрічатися, просто стосунки самі по собі почалися. Але коли Оля надовго залишалася сама, розуміла, що Льоша про неї забув, то починала шукати собі іншого принца. І знаходила у себе на селі. Гуляла з іншими хлопцями, і коли у неї складалися нові стосунки, то одразу з’являвся Льоша.
І тоді Оля кидала своїх хлопців, бігла до Льоші без огляду. А він погуляє з нею пару днів і знову поїде до свого села, тож Оля і чекала місяцями, поки він про неї ще раз згадає. Ішов час, вони обидва переїхали до міста на навчання. Оля думала, що в місті вони нормально зустрічатимуться, бо жили в одному місці. Але нічого не змінилося. Він також згадував про неї раз на півроку. Оля розуміла, що сильно прив’язана до нього, ніякі хлопці не могли настільки мати на неї вплив, як Льоша. А одного разу Оля отримала повідомлення від сестри. У ньому було сказано, що Льоша зараз у селі і він одружується з якоюсь дівчиною. Оля відразу приїхала туди, хотіла побачитися з Льошею, постаратися його відмовити. Увечері він приїхав до її будинку, вона сіла до нього в машину.
Було видно, що він веселий, взагалі не розуміє, чому Оля плаче. -Ну ти чого? Ми ж просто кілька разів зустрічалися у підліткові роки, це не серйозно і не рахується. Через п’ять років Олі вдалося все ж таки забути Льошу. Вона повністю присвятила себе кар’єрі та на роботі знайшла собі чоловіка. Все у житті складалося добре. Компанія укладала договір із новою фірмою. І ось Оля мала зустрітися з новими колегами. Вона прийшла на зустріч і яке було здивування, що представником їхніх колег виявився Льоша. -Я бачу, ти заміж вийшла, – сказав Льоша, дивлячись на кільце Олі. -Так, і я щаслива. -Як шкода: адже я щойно розлучився.